Ефективність Національних Засобів Юридичного Захисту | Статті 13, 35 Конвенції | InLaw Boutique

Мета правила вичерпання національних засобів юридичного захисту за статтею 35 Конвенції полягає у наданні Договірним державам можливості запобігти порушенню, у зв’язку з яким проти них подано скаргу, чи виправити такі порушення ще до того, як скарги будуть подані до Конвенційних установ

(«Селмуні проти Франції» [ВП] (Selmouni v. France) [GC], заява № 25803/94, пункт 74, ЄСПЛ 1999-V)


Норма про вичерпання всіх національних засобів правового захисту не є абсолютною, як і не є такою, що застосовується автоматично; встановлюючи, чи була норма дотримана, необхідно враховувати відповідні обставини конкретної справи. Це означає, серед іншого, що Суд повинен брати до уваги не лише існування формальних засобів правового захисту в правовій системі відповідної Договірної сторони, а й загальну правову та політичну ситуацію, в якій вони використовуються, та особисті обставини заявника.

("Акдівар проти Туреччини" від 16 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, с. 1211, параграф 59).




Засіб правового захисту є "ефективним", якщо його можна використати для того, щоб або прискорити винесення рішення судом, який розглядає справу, або забезпечити позивача адекватним відшкодуванням за затримку, яка вже допущена

("Кудла проти Польщі" [ВП], N 30210/96, параграф 157-159, ECHR 2000-XI;

"Міфсуд проти Франції" [ВП], N 57220/00, параграф 17, ECHR 2002-VIII)


Вирішальним питанням при визначенні ефективності засобу правового захисту стосовно скарги на тривалість провадження є те, чи може заявник подати до національного суду позов про відшкодування; іншими словами, чи існує засіб правового захисту, який би задовольнив позов, забезпечуючи безпосереднє і швидке відшкодування, а не просто непрямий захист прав, гарантований статтею 6 Конвенції

("Девер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року, Series A N 35, с. 16, параграф 29)


Zкщо один засіб юридичного захисту не може сам собою цілком задовольнити вимоги «ефективного засобу юридичного захисту» відповідно до Конвенції, то їх може задовольнити сукупність засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством

(«Де Суза Ріберо проти Франції» (De Souza Ribero v. France), пункт 79)


Ефективний засіб юридичного захисту має функціонувати без надмірних затримок

(«МакФарлейн проти Ірландії» [ВП] (McFarlane v. Ireland) [GC], заява № 31333/06, пункт 108, від 10 вересня 2010 року,

«Сторі та інші проти Мальти» (Story and Others v. Malta), заява № 56854/13 та 2 інші заяви, пункт 80, від 29 жовтня 2015 року)


У випадку, коли заявник використовує існуючий засіб юридичного захисту і лише згодом дізнається про обставини, які зумовлюють його неефективність, для цілей пункту 1 статті 35 Конвенції доцільним має бути відлік шестимісячного строку з дати, коли заявник уперше дізнався або мав дізнатися про такі обставини

(«Мокану та інші проти Румунії» [ВП] (Mocanu and Others v. Romania) [GC], заява № 10865/09 та 2 інших заяви, пункт 260, ЄСПЛ 2014 (витяги))



5 переглядів0 коментарів